Худалеєва Зінаїда Андріївна,
1923 р.н., росіянка з Смоленської області,
інвалід Великої Вітчизняної війни 1
групи. З ранніх років лишилася сиротою.
Закінчила ФЗУ, влаштувалась на текстильну
фабрику, закінчила курси водіїв
автомобілів. В перші роки Великої
Вітчизняної війни Зінаїда Андріївна
захищає Вітчизну. 22 червня 1942 року вона
на Ленінградському фронті 176 окремого
інженерного Червонопрапорного батальйоную
Балтійський флот. Військовий склад
№128. Рядова, водій ГАЗ-АА (полуторка).
Доставка бойовим частинам Волхівського
та Ленінградського фронтів мін, снарядів,
зброї з Кронштадту Фінської Затоки по
Ладозі та продуктів харчування блокадному
Ленінграду. Тоді це була "дорога життя”.
Худалеєва виконувала і інші обов'язки
по доставці секретної пошти штабам
фронтів. На війні, як на війні, все
трапляється, чого не передбачиш.
Доставляючи міни та мінні
шукачі на фронт у грудні 1943 року по
замінованому полю. Завдання виконано
в строк та на зворотньому напрямку вона,
як і інші потрапляють під авіабомбування.
Було багато поранено, вбито багато тих,
хто не встиг до бомбосховища. Влучило
і в рядову Худалеєву. Зривною хвилею її
підняло і відкинуло на трамвайне полотно.
Рухаючись трамвай переїжджає обидві
ноги рядовій Худолеєвій. Пішли госпіталі,
боротьба за життя. В Улан-Уде ампутація,
лікування і дерев'яні костури. З 1944
проживає в Києві, потім в Бориспільськім
районі, там в 1945 народжується донька, з
якою вони в 1971 році переїхали в
Звенигородку. Де і проживають. Інвалід
І групи Великої вітчизняної війни, вже
і зір підводить, одиноко проживає
ветеран-інвалід. Має нагороди, найдорожча
— це медаль "За оборону Ленінграду”.
Також нагороджена нагородами "За
перемогу у Великій Вітчизняній війні
1941-1945р.р.”, орден "Богдана Хмельницького”
та інші.
|