Понедiлок, 17 серпня, 17:21 
В Україні назріває чергове екологічне лихо. Місто Звенигородка, що на Черкащині, задихається у власних нечистотах. 
Уже кілька років місцевий водоканал періодично спускає їх у річку, котра, як за іронією долі, має назву – Гнилий Тікич. Протікає вона через усе місто. Каналізаційний бруд зливають у неї мало не щодня. Люди у розпачі – і не лише через сморід. Кажуть, наслідки уже відчули на власному здоров’ї. 
Річка Гнилий Тікич - тепер гниє по-справжньому. Терпець уривається, - нарікають люди. Вони живуть поруч. Воду з криниць давно не п`ють. Городи з річки не поливають. А через сморід навіть вікна не відчиняють. 
Наталія, мешканка Звенигородки: “Здоров’я погано, голова болить, не можна дихати, дитину не можна випустити, в нас дітки маленькі і внуки, ми дитину не можемо ввечері випустити ні на двір, ніде нічо”. 
Не пускають до води і свійських птахів. Гинуть. А от бджолам летіти не заборониш. Пан Микола показує пасіку і журиться - за півроку вимерло 5 сімей. Це майже 5 тисяч гривень збитків. 
Микола, мешканець Звенигородки: “Вона зараз полетіла на річку, взяла тої води. І принесла в улій. Коли в улій принесла. Вони розмішались з медом і все, бджоли подохли”. 
Тут уже давно не росте латаття. Та найбільше страждає риба. Раніше тут жило зо 20 видів риб, тепер уся вона - догори черевом. 
Микола, мешканець Звенигородки: “Бачте тут ні риби, нічого немає, тут одна гниль, а в річці то взагалі таке робиться, каналізація одна плаває”. 
Шукати правди ідемо до місцевої влади, і не з порожніми руками. Як речовий доказ несемо свіжозбирану рибу. Переконати, що проблема є, мусить як мінімум запах. 
Спершу прямуємо у місцевий водоканал. Там запевняють – зливати нечистоти - вимушені. Демонструють – міську каналізацію. Вона геть гнила. Прориває через день. Ремонтувати нема сенсу – латана-перелатана. Єдиний вихід - нові очисні споруди. Але це вже не до них. 
Анатолій Харченко, головний інженер Звенигородського водоканалу: “Що я можу зробити. Я головний інженер. Ви скажіть спасибі. Що ми латаємо, якби очисні споруди були. Оце б не плило річкою”. 
Далі рушаємо до місцевої санстанції. Там нам не дуже раді. 
Тут про біду знають. Кажуть, уже давно наполягають на нових очисних. Навіть місце під них виділили. Одержали перші 300 тисяч гривень на будівництво. Зробили документацію, вирили котлован. На тому все завмерло. Проти виступила громада, яка живе на відстані кілометра від майбутніх споруд. Мовляв, буде смердіти. У санстанції кажуть – норма – півкілометра. Домовитися з людьми мали в мерії. Минув рік - віз і нині там. 
Борис Гарбузюк, головний санітарний лікар міста Звенигородка: “Якщо не буде власних очисних споруд або другої вітки, таке буде постійно повторюватися. Але це ж катастрофа? Це катастрофа, ми сидимо на міні сповільненої дії”. 
Рушаємо до мерії. Міський голова, який іще п’ять хвилин тому був на місці, раптом на нараді... в області. Заступник – теж. Питати правди ні у кого. Працівники мерії в усьому звинувачують затяту громаду. 
Михайло Золотько, секретар міської ради: “Є проект, є робота, ви самі зарізали цей проект, тепер ви приходите у міську раду і показуєте мені воду, а я знаю, яка в нас вода, краще ніж ви”. 
І додають – навіть якби люди поступилися – будівництво займе не менше року. Та й 20 мільйонів гривень - необхідних для порятунку від каналізаційного потопу - з Києва не дають. Криза. Хоча 15 мільйонів для ремонту Феофанії – оздоровниці високопосадовців – минулого тижня урядовці знайшли.