Після виходу наклепницької статті "А Сокіл в'є гніздо”, яка була опублікована в районній газеті "Шевченків край”, Рада громадської організація звернулась до всіх інстанцій, на які спирався автор статті, та отримала відповіді, що журналіст до них не звертався. Спробували отримати офіційні дані про журналіста — виявилось, що то є конфіденційна інформація. Спитали, яким же чином отримав журналіст інформацію: теж під табу. Намагалися отримати будь яку інформацію про статтю, чи то було журналістське розслідування, чи завдання редакції, чи то хтось просто "замовив” - суцільні таємниці, виникає враження, що то не редакція газети а підрозділ надсекретної розвідки. Попрохали надрукувати спростування згідно чинного законодавства, отримали дивну відповідь : "А що саме Вас не влаштовує?”, не чекали такого почути від головного редактора..... Адже по закону саме автор має право доводити, що опубліковані матеріали є правдою. На всі заперечення "хто кому повинен щось доводити” жодної реакції, проти статей законів та коментарів юристів відповідь: "Я так думаю, та нічого ми вам не винні пояснювати”... дуже гарна позиція. Але з такою позицією можна торгуватися на ринку, а не на посаді головного редактора, який зобов'язаний виконувати чинне законодавство та перевіряти факти, які йдуть в друк. Здивував ще й той факт, що до бесіди не був запрошений сам пан журналіст, хоча прочитавши табличку на дверях головного редактора стає все зрозуміло... Головний редактор та журналіст - подружжя, такий собі сімейний підряд. Ми особисто проти цього нічого не маємо, але в таких ситуаціях кожен повинен відповідати за себе. Не побачивши спростування в наступному номері, все-ж таки вирішили не звертатися до суду а вказати всі причини, які не відповідають дійсності. Подали заяву та стали чекати... Відкрили новий випуск газети а там...... а там нічого.... Не бажає газета вибачатися за наклепи. Довелося трохи почекати, знаючи на досвіді, що буде письмова відповідь з наступними відмовками.... Дочекалися. Результат дійсно вершина юридичної нісенітниці — Пан журналіст підготовив позовну заяву до суду на захист честі та гідності вже як позивач до громадської організації. Дуже оригінально по суті, хоч би вказали, чим саме Ми його так образили. Чи то прохання вибачитись за наклеп є образа? Хоча є суттєва різниця між поняттями "підготовив” та "подав”, це абсолютно різні речі (тим паче знаючи нашу систему судів, перед самим новим роком та декілька тижнів після нього суди заявки не приймають) Мало що міг підготовити пан журналіст: наступну статтю, поїздку на Кіпр, святковий стіл.... Це все в майбутньому часі, та якщо його позов офіційно не зареєстровано — значить звернень до суду не було!!! В такому випадку редакція зобов'язана надрукувати спростування, це зобов'язує ЗАКОН УКРАЇНИ! Ось така у нас в районі "незалежна” та "об'єктивна” преса — друкує неперевірені факти, чутки та плітки, а вибачатися зась....

Уважно вивчаючи номер "Шевченкового краю”, знайшли ще одне порушення, згідно якого на протязі тривалого часу взагалі не мали права друкувати це видання. Відкрито звертаємося до органів прокуратури та в управління юстиції — згідно закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” ст. 32 п. 3 періодичне видання повинно містити прізвище та ініціали редактора чи головного редактора. В газеті вказано тільки прізвище та ім'я редактора, по батькові відсутнє, що є порушенням чинного законодавства. Просимо визнати всі випуски, в яких відсутні вихідні данні як незаконно надрукованими, та вилучити їх з обігу.