У селі Легедзино Тальнівського
району Черкаської області встановлено
пам'ятник бійцям Окремої Коломийської
прикордонної комендатури. Тут у липні
1941 року вони піднялися в останню атаку,
щоб ціною власних життів захистити
підступи до Києва. До місця основного
удару в район Умані, Легедзино, Підвисокого
було кинуто 22 повнокровні дивізії,
включаючи елітні частини СС "Лейбштандарт
Адольф Гітлер" (загін особистої
охорони фюрера), 49-й гірнострілковий
корпус та 11-а танкова дивізія.
Прикордонну комендатуру посилили
місцевою школою собаківництва - 25
тренерів і 150 службових вівчарок. Один
із гітлерівських ударів було націлено
саме на ці штаби. Солдати мужньо
відстоювали довірені їм позиції. У
найкритичніший момент нескінченних
німецьких атак поблизу села Легедзино,
як останній бойовий резерв у бій вступили
треновані вівчарки місцевої кінологічної
школи. Старожили дотепер пам'ятають
нестямні панічні зойки, гавкіт і рик,
що долинав навкруги. Покусані німецькі
піхотинці підіймалися на броню танків
і розстрілювали сміливих захисників.
У цьому бою загинуло багато радянських
воїнів, а уцілілі собаки, за словами очевидців, до кінця залишилися відданими своїм провідникам. Не підпускаючи нікого навіть до трупів своїх господарів, вівчарки відмовлялися від їжі і помирали з голоду. 8 травня була здійснена поїздка учнів Звенигородської школи-інтернату та Ветеранів по місцям бойової слави. Можна було зрозуміти недовіру в очах молоді, котра зібралась на початку Акції біля комфортабельного автобусу — адже таких міроприємств ще не було.... Ця недовіра в очах швидко змінилася зацікавленістю, адже
жоден патріотичний фільм не може
замінити живого спілкування!!! На початку
Акції підліткам розповіли про історію
пам'ятки, були вручені Георгіївські
стрічки кожному учаснику. І дійсно,
можна було пересвідчитись, що спілкування
наживо грає велику роль у вихованні
молоді. Школярі зграйками оточили
ветеранів, розпитували про події минулих
років, про бойові дії, про медалі.... Треба
було бачити, з яким задоволенням ветерани
відповідали на питання, адже їм завжди
приємно, що їхні героїчні вчинки
пам'ятають! Невимушена бесіда плавно
перейшла в куштування справжньої
солдатської каші, котру приготували в
казані на вогнищі. Школярі разом з
ветеранами співали пісні Великої
Вітчизняної Війни. На зворотньому шляху
було відвідано дуже красиву споруду,
яка дійсно заворожує своєю красою —
Храм святих первоверховних апостолів
Петра і Павла в місті Тальне. Храм має
7 куполів, висота центрального купола
з хрестом – 37 метрів, на дзвіниці – 11
дзвонів відлитих у Воронежі (Росія),
найбільший дзвін важить 2 тони, найменший
10 кілограмів. Над центральним входом
встановлено мозаїчне зображення ікони
Пресвятої Богородиці «Знамення», на
фасадах храму – 5 мозаїчних ікон та 2
бронзові барельєфи.
При прощанні з ветеранами підлітки
всі разом поздоровляли їх з наступаючим
Днем Перемоги та дякували за цікаві
історії. Та, як потім зізналися школярі,
їм вже не хотілося їхати додому, вони
бажали продовжити спілкування та почути
більше про події тих часів і поспілкуватися
з цікавими співрозмовниками.......
Пам'ятник у селі Легедзино
було зведено на гроші і за безпосередньої
участі ветеранів Великої Вітчизняної
війни із міста Звенигородка та жителів
декількох сіл Тальнівського району.
Організатори
Акції:
ГО "Сокіл”: Кравчук
Є.Ю.
Звенигородська
молодіжна районна організація ПР:
Кузьменко Р.В.
Молодіжний актив
Звенигородщини: Пятаченко О.Г.
Тальнівська молодіжна
районна організація ПР: Слободяник
Н.О., за підтримки депутата Тальнівської
районної ради Резніка В.О.,
та члена Тальнівської районної організації
Партії Регіонів: Слободяник Л.В.
Дякуємо за моральну
та матеріальну підтримку:
Голові міської ради
Звенигородки: Саєнку О.Я та секретарю
міської ради Золотьку М.В.
Районній спілці
Інтернаціоналістів: Антонюку О.В.
СФГ "Шампаньтранс”:
Бойку О.Л. фотоальбом: http://gosokil.at.ua/photo
|