Худалеєва Зінаїда Андріївна, 1923 р.н., росіянка з Смоленської області, інвалід Великої Вітчизняної війни 1 групи. З ранніх років лишилася сиротою. Закінчила ФЗУ, влаштувалась на текстильну фабрику, закінчила курси водіїв автомобілів. В перші роки Великої Вітчизняної війни Зінаїда Андріївна захищає Вітчизну. 22 червня 1942 року вона на Ленінградському фронті 176 окремого інженерного Червонопрапорного батальйоную Балтійський флот. Військовий склад №128. Рядова, водій ГАЗ-АА (полуторка). Доставка бойовим частинам Волхівського та Ленінградського фронтів мін, снарядів, зброї з Кронштадту Фінської Затоки по Ладозі та продуктів харчування блокадному Ленінграду. Тоді це була "дорога життя”. Худалеєва виконувала і інші обов'язки по доставці секретної пошти штабам фронтів. На війні, як на війні, все трапляється, чого не передбачиш.

Доставляючи міни та мінні шукачі на фронт у грудні 1943 року по замінованому полю. Завдання виконано в строк та на зворотньому напрямку вона, як і інші потрапляють під авіабомбування. Було багато поранено, вбито багато тих, хто не встиг до бомбосховища. Влучило і в рядову Худалеєву. Зривною хвилею її підняло і відкинуло на трамвайне полотно. Рухаючись трамвай переїжджає обидві ноги рядовій Худолеєвій. Пішли госпіталі, боротьба за життя. В Улан-Уде ампутація, лікування і дерев'яні костури. З 1944 проживає в Києві, потім в Бориспільськім районі, там в 1945 народжується донька, з якою вони в 1971 році переїхали в Звенигородку. Де і проживають. Інвалід І групи Великої вітчизняної війни, вже і зір підводить, одиноко проживає ветеран-інвалід. Має нагороди, найдорожча — це медаль "За оборону Ленінграду”. Також нагороджена нагородами "За перемогу у Великій Вітчизняній війні 1941-1945р.р.”, орден "Богдана Хмельницького” та інші.